Лише у природи немає пауз, карантинів і канікул… Вже кілька останніх  років жителі нашого села  Мархалівки  із щирим подивуванням спостерігають за тим, як міцніють подружні стосунки між червонодзьобими пернатими красенями, що оселилися по сусідству  на вулиці Приозерній. Весь цей час перед очима зацікавлених сусідів розвивається сюжет неймовірної романтичної історії, котра змушує  повірити в силу кохання та справжню пташину вірність…

Нещодавно, опісля піврічної відсутності, вони знову повернулися додому, на вподобане ними  місце - до рідного,  старого гнізда…

Існує досить чимало міфів та легенд  про лелеку. З давніх часів українці перечитують таку легенду. Колись дуже давно Бог вирішив роздати голоси пташкам. Найкращий голос дістався соловейкові, бо він прилетів до Бога найпершим. Потім прилетіла іволга, за нею шпак, щиглик та синичка із жайворонком. Їм дісталися дзвінкі та співучі голоси. А птахи, які прилетіли пізніше, отримали голоси, схожі на людську мову.

Тільки лелека прилетів останнім. Це сталося тому, що він рятував із пожежі дітей. Бог сказав йому: «Вибач, але голосу для тебе не залишилося».

Лелека засмутився, що не зможе радувати людей своїм співом. Та Господь заспокоїв його:

- Я доручаю тобі найвідповідальнішу справу. Із цього часу ти будеш приносити людям малят, а разом з ними й щастя в дім! Тому народ так любить і береже цих чорнокрилих мовчазних птахів.

Нехай цьогоріч ці благородні та красиві птахи принесуть у наші домівки щастя, любов, добро, радість, спокій, здоров’я, милосердя, мир в Україну!

(Далі буде…)