Методичні рекомендації

щодо відзначення 26-ї річниці незалежності України

День незалежності України – головне державне свято, яке ми відзначаємо щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою Акту проголошення незалежності України. Акт проголошення незалежності України – документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р., яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава – Україна.

На підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності.

У всенародному виявленні взяли участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою самостійну державу. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII ст. Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Української держави, недопущення помилок, зроблених на двох попередніх етапах існування державності, – у середині XVII ст. і в 1917 –1920 рр.

Розпочався нелегкий процес державотворення. Державне будівництво незалежної України ускладнювалося відсутністю відповідної законодавчої бази, перш за все нової Конституції, відповідно до якої необхідно було розробляти й приймати всі інші нормативно-правові акти. Основними державотворчими подіями й процесами в незалежній Україні є:

• заміна назви «Українська Радянська Соціалістична Республіка» на назву держави «Україна» (закон від 17 вересня 1991p.);
• визначення правового статусу населення законом від 8 жовтня 1991 р, «Про громадянство України»: громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти прийняття українського громадянства;прийняття яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину;
• прийняття Верховною Радою «Декларації прав національностей України» (1 листопада 1991 р.), у якій підкреслюється, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні й культурні права;
• формування Збройних Сил на основі Закону «Про Збройні сили України» (6 грудня 1991 р.) і Воєнної доктрини України (19 жовтня 1993 p.), яка базується на без’ядерному і позаблоковому статусі України;
• створення Служби безпеки України (СБУ), компетенція якої полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки;
• затвердження Верховною Радою державної символіки України (січень—лютий 1992 p.): Державний Герб (тризуб), Державний Прапор (синьо-жовтий), Державний Гімн (музика Михайла Вербицького) до національного гімну «Ще не вмерла України…», текст Павла Чубинського;
• створення Національного банку України, Української фондової біржі, посольств і консульств, експортно-імпортних організацій;
• формування трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової, відповідних владних інститутів;
• формування багатопартійної системи;
• розробка й прийняття нині діючої Конституції України (1996р.) (конституційний процес триває, внесення змін до Конституції або написання нового Основного Закону залишається актуальним питанням) тощо.

На жаль, державна незалежність України опинилася нині під загрозою. Події, які переживає наш народ упродовж 2014 – 2017 років ще раз засвідчили, що проголошена у 1991р. державна незалежність потребує постійного захисту і глибокого розуміння, оцінки того, що відбувається навколо нас. Тому, першочергове завдання української держави на найближчу перспективу – побудова державної політики трактування російсько-української війни за незалежність і територіальну цілісність України та забезпечення умов, аби героїзм, який сьогодні проявив український народ, ліг у фундамент формування сучасної ідентичності та суспільного світогляду українців. Окрім того, вшанування героїв сучасної української історії має відбутися в кожній школі на місцевому рівні: перейменування вулиць та площ, встановлення пам’ятних знаків та дощок, розміщення портретів національних героїв у фойє органів державної влади та місцевого самоврядування, проведенні музичних експозицій, конкурсів мистецьких творів та активного залучення до цієї роботи учнівської молоді, створення фільмів, розміщення соціальної реклами, проведення виховних уроків в День знань та, що найважливіше, збору повної інформації про загиблих у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність України у ХХІ столітті.

З метою гідного відзначення державного свята – Дня незалежності України, консолідації суспільства навколо цієї історичної події, виховання у громадян почуття патріотизму та гордості за свою державу у загальноосвітніх навчальних закладах Київської області рекомендуємо організувати:

• тематичні наукові конференції, круглі столи, просвітницькі заходи, присвячені історії українського державотворення, питанням розвитку і зміцнення держави;
• екскурсії до краєзнавчих музеїв області, в яких наявні експозиції, присвячені національно-визвольним змаганням в Україні;
• конкурси малюнків, музичної і літературної творчості, вишиванок, виробів народно-прикладного мистецтва;
• літературні читання у гуртках художнього слова;
• тематичні виставки фото- та архівних документів, присвячених становленню та утвердженню державних символів України;
• показ кращих фільмів українського кінематографа;
• покладання квітів до пам’ятних знаків та пам’ятників видатним діячам українського державотворення, могил нинішнім борцям за свободу і незалежність України;
• участь школярів та батьківської громадськості у проведенні урочистих заходів до Дня незалежності України.