 Українська жінка в усі часи славилась своєю чарівною вродою, ніжністю, тендітністю. Про українську жінку сказано і написано немало. Вона надихала і поетів, і композиторів, і художників, завжди оберігала свій рід український. І не раз їй доводилося ставати войовницею за майбутнє України.
Україна…Жінка…Мати… Як багато значать ці слова! Як гордо ми промовляємо їх! Природна грація, вишуканий смак, витонченність у почуттях - усе це однаково властиво нашим жінкам! А що ми знаємо про про жінок, які живуть поряд з нами, у нашому селі? Про одну з них далі піде мова…
У переддень весни у закладі освіти відбулась зустріч учнів та вчителів з художницею, поетесою, співачкою, композитором, співробітницею Національної академії Служби безпеки України (у відставці) дружиною, мамою, бабусею і просто неймовірною жінкою - Лесею Олексіївною Шиденко. Ця талановита жінка поділилася з нами своїми вражаючими надбаннями.
Вона розповіла про своє дитинство, шкільні та студентські роки, про роботу на освітянській ниві (доречі, Леся Олексіївна – має відзнаку «Відмінник освіти України»), про перші свої випробовування та конкурси. Війна на Сході не пройшла осторонь її родини, не залишила її байдужою.
Леся Олексіївна проїхала сотні кілометрів Україною, побувала в десятках українських міст, презентуючи свою виставку картин «Невидима варта» та виставу-реквієм «Війна без строку…», яка об'єднала на сцені курсантів Національної академії СБУ з усіх куточків України.
Художниця написала десятки картин, які присвятила загиблим співробітникам Служби безпеки України. Леся Олексіївна особисто знайома з родиною кожного загиблого, спілкується з ними та підтримує їх.
Назва виставки «Невидима варта» є символічною, адже представлені на роботах працівники СБУ, які загинули в зоні АТО, виконували «дуже важливу роботу, якої не видно» – охорона безпеки нашої держави. Майстриня пензля розповіла про кожного бійця СБУ, які зображені на картинах. Серед них і наш земляк, старший прапорщик спецпідрозділу «Альфа» Шпак Марко, який загинув під Слов’янськом у Донецькій області, поблизу блокпоста, в районі гори Карачун 24 червня 2014 року. Авторка виставки поділилась, що Марко був усміхненим, веселим, жив майже по сусідству з нею. Дуже любив природу, квіти, зелень садів. Тому і зобразила художниця його усміхненим, на фоні квітуючого весняного саду…
Не можна спокійно слухати розповіді Лесі Олексіївни про наших героїв. Вражені учні ще довго після зустрічі не відпускали її, ділилися враженнями, розповідали про своїх родичів, які теж воюють. Душа болить за втрачені життя, за сиріт дітей і осиротілих батьків. Та крізь сльози печалі в очах дітей горів вогонь гордості за наших хлопців – захисників, адже вони загинули захищаючи нас, захищаючи Батьківщину.
Зараз Леся Олексіївна працює ще й над книгою, новелу з якої презентувала нам під час зустрічі. Сподіваємось, що коли книга побачить світ, ми зустрінемося знову… |
