 Напередодні 19 грудня до дітей України має завітати Святий Миколай і покласти під подушки або в чобітки миколайчики - приємні подарунки від доброго Святого за гарну поведінку протягом року. Цей день вважається народним святом, тому що, немає на українській землі жодної хати, де цей день не вважається народним святом, немає на українській землі жодної хати, де не було б на стіні образа святителя Миколая, немає душі, що не горнеться до цього великого Святого. А учням Мархалівського НВК Святий Миколай приніс найкращий подарунок із усіх подарунків - екскурсію до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
А тепер трохи історії. Cвятиня чернецтва, колиска православ’я, духовна скарбниця, найбільший монастир Східної Європи - все це Успенська Києво-Печерська Лавра, яка велично стоїть на високих берегах Дніпра і у сонячні дні казково відблискує численними золотими куполами. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський заповідник. Києво-Печерська Лавра є справжнім шедевром української та світової архітектури і належить до культурної спадщини ЮНЕСКО.
Сьогодні Лавра приймає тисячі людей з усього світу, які приходять помолитися та подивитися на її чудеса. Одним з таких загадкових явищ є збереження тіл святих нетлінними. Впродовж віків у напівтемряві підземель у гробницях з кипарисового дерева зберігаються тіла святих. І нерозгаданим дивом, відомим далеко за межами України, є мироточивість мощей святих: з сухої плоті виділяється міроцелюбна речовина, що містить 80 відсотків живого білку. Повірити у це важко. Треба лише побачити на власні очі. На стінах лабіринтів печер також збереглись древні фрески, унікальні ікони, багато з яких є чудотворними.
Києво-Печерська Лавра – це місце святості й тиші. Тут відчувається особлива атмосфера, панують свої закони, звичаї, свій уклад життя. Тисячі років тому монастир був заснований першими монахами. Сама назва «Печерська» походить від слова «печери». За літописами, що збереглись до наших днів, першу невелику печеру викопав на берегу річки Дніпро священик Іларіон, який закривався у ній для молитов. Коли він став митрополитом, то до печери вже не навідувався. У цій горі оселяється відлюдник Антоній, який повернувся з Афонської гори. Аскетичний спосіб життя дивував та захоплював. До нього почали приходити інші монахи. Кількість їх постійно збільшувалась. Стало тісно ченцям жити у печерах, вони побудували церкву Успіня Пресвятої Богородиці та келії.
А пізніше князь Ізяслав, за проханням Іларіона, подарував монахам гору над печерами, де було побудовано дерев’яну церкву. Печери перетворилися на місце поховання православних святих, а також місце, де жили відлюдники, а сама церква стала найбільшим монастирем на всій Київській Русі.
Можна сказати, що сучасний Київ – місто печер, створених не природою, а руками людини. Адже під наземними храмами та будівлями знаходяться багатокілометрові лабіринти печер, багато з яких не досліджено на сьогодні. Всі ченці відрізнялися високою моральністю та подвижництвом, це притягувало багатьох освічених та знатних людей. Бояри та князі намагалися підтримувати монахів, дарували їм золото, срібло, угіддя, землі з підданими селянами. Лавра ставала важливим духовним, культурним і просвітницьким центром.
В 11 столітті тут зароджується літописання. Відомі літописці Никон, Нестор, Сильвестр працювали у Лаврі. Ченцем-літописцем Нестором був написаний найвидатніший літопис Київської Русі «Повість временних літ». А у 13 столітті було укладено «Києво-Печерський патерик» – важливе джерело історії Києва. У монастирі знаходились книгозбірня, друкарня, де друкувалися богослужбові та полемічні книги. На території монастиря розвивалося образотворче мистецтво. Ікони, які малював перший літописець Київської Русі Аліпій, ставали чудотворними. Виникає училище, яке в майбутньому стає відомою на сьогодні Києво-Могилянською академією. До наших днів збереглись унікальні рукописи старовинних книг, ікони, а також колекції тканин і вишивок, роботи з дорогоцінних металів витвори сучасних митців та стародавні гравюри, старовинні східні золоті прикраси цариці сарматів, золота діадема. Все це можна побачити в музеях, розташованих на території Києво-Печерського заповідника, − Музей книги і друкарства, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей історичних коштовностей України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України.
Екскурсанти відвідали Успенський собор, Троїцьку надбрамну церкву, Монастирські печери, Трапезну церкву Св. Антонія і Феодосія Печерських, музеї тощо. Особливий інтерес викликали Ближні і Дальні печери Києво-Печерської Лаври, які відділені поміж собою яром та хребтом гори. У печерах спочивають нетлінні мощі понад 200 святих угодників, які, за віруванням багатьох, наділені силою зцілення. Печери вириті на глибині від 5 до 15 метрів, в них є підземні храми, поховальні ніші, келії ченців-затворників. Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври, який складався протягом майже дев'яти століть, має унікальну художню цінність та відображає розвиток української культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Чудові екскурсоводи, нові знання, цікаві факти про нашу духовну скарбницю – все це справило на всіх учасників екскурсії незабутнє враження, принесло масу емоцій та задоволення!
«Вийшла з Лаври мовчки, перехрестилася і розмірковую про своє… Лавра – це дім Божий, який я відвідала заради спілкування з Богом через молитву. Коли виникають труднощі, то найкращим їх вирішенням є пошук душевного спокою. Тобто піти до церкви, побути в тиші, думками пройтися по подіях свого життя, помолитися за своїх рідних та близьких і поставити перед собою мету на краще. Це дає можливість проаналізувати своє життя, зробити висновки, задумуючись над своїми вчинками. Храм – це таке особливе місце, де відчуваєш присутність Бога, його святості. Відвідуючи храм, ти доводиш, що ти любиш, віриш в Нього» - поділилася враженням після екскурсії одна з відвідувачок… |
